Фізично зріла людина може залишатися психологічно залежною від батьків. Їй може бути 30, 40 або навіть 50 років, але вона досі потребує схвалення мами, важко приймає власні рішення і боїться суперечити старшим. Психологічний вік не завжди збігається з паспортним.
Усі ознаки завершеної сепарації можна звести до одного слова — дорослішання. Проте кожен розуміє його по-своєму. Психолог Вероніка Степанова у своєму Instagram-блозі пояснює, що таке закінчена сепарація та як перестати залежати від батьків.
«Переїхати від батьків, мати свій дохід, відбутися у професії, купити своє житло, створити сім’ю, народити і навіть виховати дітей – це не завжди означає закінчену сепарацію», — наголошує експертка.
Що таке завершена сепарація: два рівні самостійності
Щоб стати дорослою, треба перестати бути дитиною. А щоб перестати бути дитиною, потрібно здобути самостійність одразу на кількох рівнях. Психолог виділяє два ключові: функціональний та емоційний.
{{6a837b049b197}}
Функціональний рівень
Функціональна самостійність — це здатність подбати про себе незалежно від того, чи поряд батьки. Людина на цьому рівні може приготувати собі їжу, оплатити рахунки, самостійно вирішувати звичайні дорослі завдання. Це базова, але недостатня умова сепарації.
Емоційний рівень
Емоційна сепарація — це глибший процес. Сюди входить здатність зробити вибір, який не схвалили б батьки, можливість вступити в конфлікт зі старшими і не провалитися від цього в почуття провини. Це право жити так, як хочеться, і надати собі право на окремість.
За словами фахівчині, навіть за наявності всіх зовнішніх атрибутів дорослості багато хто залишається у злитті зі своїми найближчими родичами. До цього призводить як бажання отримати недоотримане в дитинстві кохання, так і незаслужене визнання з їхнього боку, небажання відпустити дитячі образи.
Як зрозуміти, що емоційна сепарація відбулася
Визнати за мамою та татом право бути критикуючими по відношенню до тебе, роздратованими, які не поділяють твої цінності, любити більше твого брата, не хотіти знайомитися з твоїм обранцем — це вже точно дорослість. Надати їм самим вирішувати, як до мене ставитися, а не доводити, що вони не мають рації — ось вона, сепарація.
{{6a837b049b1a9}}
Моя готовність висловлювати при них будь-яку «крамольну» думку, що йде врозріз з їхньою власною, жити всупереч їхнім уявленням і не приховувати цього, не відчуваючи провини, не боячись втратити їхню прихильність — підтверджує мою відокремленість, мій незалежний внутрішній статус.
Так, все це може спричинити конфлікт. Але ви самі вибираєте, як поводитися в конфлікті з батьком і як почуватися після цього конфлікту. Ваші мама і тато також обирають, як поводитися в конфлікті з вами і як почуватися після нього.
Також необхідно визнати, що батьки можуть не любити, не приходити на допомогу у скрутні моменти. Усвідомлюючи при цьому, що їхнє ставлення не має жодного зв’язку з вашою цінністю та правом жити так, як ви вирішуєте.
Чому психологічне відокремлення важливе для інших стосунків
Без психологічного відокремлення від батьків дуже складно вибудувати стосунки з партнером, з іншими близькими людьми. Складно буде налагодити контакт із власною дитиною, побачити в будь-якій іншій окрему особистість. Сепарація — це не розрив зв’язку, а здатність бути собою поруч з іншими.
{{6a837b049b1b6}}
